Розстріл поранених на авдіївському «Зеніті»: що відомо та чи покарають Росію

Російські військові, судячи з сукупності даних із передової, розстріляли шістьох українських бійців, що не змогли вийти з укріпрайону «Зеніт» в Авдіївці. 16 лютого проект DeepState повідомив: попри те, що основні сили ЗСУ залишили позиції на «Зеніті», вийти вдалося не всім. У мережі з’явилось відео дзвінка сестрі одного з військових, який залишився в оточенні: на ньому він говорив, що евакуації з «Зеніту» немає; а згодом російські телеграм-канали розповсюдили відео з тілами вже розстріляних українських бійців.

Після уточнення обставин, за два дні ЗСУ офіційно підтвердили трагедію на «Зеніті». 110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка, яка тримала оборону в місті та, зокрема, на цій позиції, повідомила, що військові РФ пообіцяли провести евакуацію поранених українських бійців з подальшим їх обміном, а натомість – розстріляли.

Навіщо армія РФ розстріляла беззбройних поранених, хоча могла потенційно обміняти їх на полонених росіян? Як такі страти впливають на бійців сил оборони України, і що може зробити Україна на міжнародному рівні, щоб покарати Росію? Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) шукав відповідь із юристами та військовими.

У 110 ОМБр розповіли, що оскільки вихід з Авдіївки проходив під шквальним вогнем противника (стріляли навіть в евакуаційні автомобілі), вивести поранених із «Зеніту» 17 лютого вже було неможливо. Через це було вирішено зв’язатися з Координаційним штабом з питань військовополонених і організаціями, які ведуть переговори з РФ про обмін, щоб домовитись про надання допомоги українським важкопораненим беззбройним військовим, відповідно до міжнародних правил ведення війни.

Російська сторона,за твердженням 110 ОМБр, повідомила координаторам цього процесу, що погоджується провести евакуацію і надати допомогу, а в подальшому – обміняти. Українські військовослужбовці отримали наказ зберегти свої життя і здатися.

Згодом на оприлюдненому противником відео із захопленого «Зеніту» родичі упізнали Георгія Павлова, Андрія Дубницького, Івана Житника – загиблими. Про це повідомив журналіст Юрій Бутусов та видання Slidstvo.Info. Військові РФ також розстріляли Олександра Зінчука та Миколу Савосіка. Про шостого бійця інформації немає.

Як відбувався відступ з «Зеніту»

Антон Коцуконь, спікер 110 ОМБр імені генерал-хорунжого Марка Берзручка, в ефірі Радіо Донбас Реалії розповів: «До останнього туди намагалися заїхати бронетехнікою, і просто пікапи їздили, але в якийсь момент просування ворога було настільки стрімким, настільки швидким, що просто техніка фізично не могла туди добратися. Вони розстрілювали все, що рухається. Будь-яка техніка, чи броньована, чи не броньована – пріоритетна ціль для всіх абсолютно вогневих засобів противника. А я нагадаю, у них тільки у вогневих засобах була перевага десятикратна, вже не кажучи про снаряди», – сказав Коцуконь.

Окрім цього, по Авдіївському напрямку надактивно застосовувались плануючи авіабомби (звучать цифри від 60 до 100 ФАБ на добу).

У певний момент, за словами спікера 110 ОМБр, «Зеніт» опинився в повному оточенні, і туди вже не змогла заїхати евакуаційна техніка, хоча спроби, як він запевняє, були.

Саме тоді військові через Координаційний штаб обміну полоненими зв’язалися з підрозділами РФ.

«Хлопці мали наказ зберегти своє життя, і росіяни про це знали», – пояснив Антон Коцуконь.

Українські військові, за його словами, при відході брали в полон російських бійців.

«З ними поводження було нормальне», – каже він.

Які мотиви жорстокості?

Молодший сержант ЗСУ у відставці, публіцист Юрій Гудименко так пояснює те, що сталось:

«Росіянам не потрібні живі люди, які здатні тримати проти них зброю. Вони нас ненавидять, вони не розуміють, чому ми б’ємося. Вони не розуміють, як хтось може своєю волею виступати проти їхньої волі. І це призводить до максимальної жорстокості», – каже він.

Юрій Гудименко вважає, що Росія діє ірраціонально у війні: розстріл полонених не має пояснення.

«Набагато раціональніше, звичайно, полонених зберігати живими, показувати світовому суспільству, що з ними гарно поводяться, міняти на своїх бійців. Але це раціональна історія», – пояснює він.

«З того моменту, як людина відклала зброю з рук і заявила, що здається в полон, людина вважається полоненою. Не з момену оформлення якихось документів, не з моменту офіційної фіксації в міжнародних організаціях, а з моменту, як тільки кинув зброю і сказав: «я здаюсь», – пояснює Гудименко.

На його думку, через такі випадки світ бачить, що Росія не дотримується права. І з нею нема про що домовлятися ні в малих питаннях, ні в глобальних.

Як такі випадки впливають на українських військових

Юрій Гудименко каже, що обговорював тему розстрілу полонених зі своїми побратимами після випадку з розстрілом Олександра Мацієвського. І вважає, що таким чином Росії не вдається залякати українських військових: вона добивається протилежного.

«Це викликає ненависть, лють, бажання помститися і абсолютно точно не викликає нічого з того, що хотіли б росіяни на виході. Це не викликає бажання здатися. Це викликає бажання робити будь-що, але не здаватися ні в якому разі», – наголошує він.

Що можна зробити на міжнародному рівні

20 лютого уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до ООН і Міжнародного комітету Червоного Хреста задля фіксації воєнного злочину і з’ясування всіх обставин розстрілу українських військових, які здались у полон в укріпрайоні «Зеніт» в Авдіївці.

Володимир Яворський, програмний директор Центру громадянських свобод, вважає, що Червоний Хрест безсилий допомогти в розслідуванні обставин цього злочину, бо не має таких повноважень. Але це, на його думку, може допомогти повернути тіла.

«Я думаю, насамперед він (омбудсмен – ред.) попросив Червоний Хрест спробувати повернути тіла. Це дуже важливе питання, і це дуже важливо для розслідування. Тому що Червоний Хрест не веде розслідування, єдине, що він може зробити – здійснювати гуманітарні місії та фіксувати, якщо є якісь порушення поведінки з військовополоненими. У цьому випадку є порушення поведінки з військовополоненими. Але ніяких санцій Червоний Хрест не може застосувати. Тому їхні повноваження тут досить обмежені», – пояснив він.

На думку експерта, розслідувати цю справу дуже складно, і важелів упливу на Росію у таких питаннях практично немає. Тому покладатися на міжнародні інституції не варто. Але розслідувати може Україна, знаючи, які підрозділи противника діяли на цій ділянці фронту.

«Єдине, що можна пробувати: шукати – хто саме скоїв ці злочини. І тут вся активність залежить від української сторони, наскільки це реалістично і можливо в тій чи іншій ситуації. Як показує практика, якісь із цих солдатів, коли потрапляють у полон, дають свідчення. Тобто докази можна знайти, якщо добре постаратися»,– вважає експерт.

Але, на думку Володимира Яворського, проблема в тому, що таких злочинів багато, а українська сторона не має достатньо ресурсу, щоб розслідувати їх належним чином. У кожного слідчого зараз уже понад тисячу таких справ.

18 лютого у мережі поширили відео ще однієї страти російськими військовими українських військовополонених: цього разу розстріляли двох беззбройних українських бійців біля Роботиного Запорізької області. По ньому також розпочали розслідування.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ: