Вацлав Гавел про Росію: передбачення збулися

Російські військові піднімають прапор Росії в центрі Грозного. Чечня, лютий 2000 року. Російська армія взяла місто під контроль після того, як майже повністю знищила його бомбардуванням та артобстрілами.

(Рубрика «Точка зору»)

34 роки тому – у 1990 році, президент Чехословаччини Вацлав Гавел, виступав на засіданні Конгресу США.

На початку свого виступу він домовився із сенаторами, що звернеться до них чеською мовою. Пояснив, що хоче, щоб «почули милозвучність моєї рідної мови».

Вацлав Гавел вітає своїх прихильників після оголошення результатів виборів у Чехословаччині, на яких його – дисидента і драматурга – обрали президентом. Прага, 29 грудня 1989 року

Вацлав Гавел вітає своїх прихильників після оголошення результатів виборів у Чехословаччині, на яких його – дисидента і драматурга – обрали президентом. Прага, 29 грудня 1989 року

Перекладав тоді Гавела на англійську політолог, тодішній прессекретар Канцелярії президента Міхаел Жантовський (Michael Žantovský).

До виступу Вацлава Гавела особливо уважно тоді прислухалися також у Польщі, Угорщині, Німеччині, адже вже тоді чехословацький президент передбачив, що «Росія в майбутніх 20-х роках розвиватиметься дуже складним шляхом», а тому «Союз» (ЄС – ред.) мав би чітко показати, куди сягають кордони його можливого розширення».

На думку Вацлава Гавела, «в довготривалій перспективі шанс на вступ до ЄС матимуть Україна та Білорусь, але в жодному випадку не Росія».

Бо на думку Гавела, Росія традиційно «не знає, де вона починається і де закінчується», і це є однією із найбільших небезпек для Європи та й усього світу.

Папа Римський Іван Павло Другий приймає у Ватикані президента Чехословаччини Вацлава Гавела менше аніж через рік після Оксамитової революції в Чехословаччині. Рим, 24 вересня 1990 року

Папа Римський Іван Павло Другий приймає у Ватикані президента Чехословаччини Вацлава Гавела менше аніж через рік після Оксамитової революції в Чехословаччині. Рим, 24 вересня 1990 року

Розпад СРСР і трансформація Росії

Вацлав Гавел не раз звертав увагу на риторику російської влади і політиків, наприклад, на вживання поняття «близьке зарубіжжя» чи «братські народи». На його думку, це свідчило про їхнє бажання залишити під впливом Росії, або і в її кордонах, все те, що входило в СРСР, або перебувало під його контролем.

Тому Вацлава Гавела особливо турбувала позиція Росії щодо сусідніх країн.

«Тепер ідеться про те, щоб закінчилась ностальгія по Радянському Союзу в Росії. І найголовніше, щоб росіяни усвідомили, де Росія починається, а де закінчується».

Вацлав Гавел, 2011 рік

Вацлав Гавел, 2011 рік

На думку соратника Гавела, відомого чеського політолога, письменника і Їржі Пеге (Jiří Pehe) Росія й досі не знає, де її кордони, і думає, що її кордони пролягають десь в Україні чи десь деінде в Європі.

Ще в листопаді 2014-го року він зазначив:

«Росія, звичайно, й досі не знає, де її кордони. Ми бачимо, що сучасний Кремль допускає, що кордони Росії лежать десь в Україні чи поза Україною, чи може Росії належить частина Грузії, чи їй належать ще й інші пострадянські республіки. Ця аргументація по суті провадиться на основі таких особливих месіанських теорій про «Новоросію» та інші подібні утворення»

Вацлава Гавел свого часу попереджав, що «Росія поновить ті зі своїх традицій, які є для неї історично типовими – це імперська традиція розширення Росії в напрямках і на терени, які їй по суті не належать».

Передбачення збулися...

Розвиток подій наприкінці 20-го століття і на початку 21 століття:

  • війна у Придністров’ї;
  • війна у Чечні,
  • війна проти Грузії,
  • перетворення Білорусі на маріонеткове утворення,
  • незаконна збройна анексія Криму,
  • спровоковані Росією бойові дії на Донбасі
  • і повномасштабна війна проти України, яка триває ось уже два роки.

Все це підтверджує – останній чехословацький (1989 — 1992 рр.) і перший чеський (1993 — 2003 рр.) президент Вацлав Гавел не помилявся: і досі «Росія шукає свої кордони» і це найбільша небезпека.

Оксана Пеленська – дослідниця, багаторічна співробітниця Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода